відпиратися

Відмовлятися, повідмовлятися, відрікатися, відректися, повідрікатися, зрікатися, зректися, позрікатися, заперечувати, заперечити, позаперечувати, не визнавати, не визнати, не зізнаватися, не зізнатися, непогоджуватися, непогодитися

Значення в інших словниках

1. відпиратися — відпира́тися 1 дієслово недоконаного виду відмикатися відпира́тися 2 дієслово недоконаного виду ставати чистим внаслідок прання  Орфографічний словник української мови
2. відпиратися — I -аюся, -аєшся, недок., відпертися, відіпруся, відіпрешся, док. 1》 розм., рідко. Те саме, що відмикатися 1). 2》 розм. Відмагатися, відмовлятися визнати свою вину тощо, не зізнаватися в чомусь. 3》 діал. Відбиватися, оборонятися. II -ається, недок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпиратися — ВІДПИРА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ВІДПЕ́РТИСЯ, відіпру́ся, відіпре́шся, док., розм. 1. Відмагатися, відмовлятися визнати свою провину, недогляд і т. ін., не зізнаватися в чомусь. – Відпирайся, мій синоньку, Що коника та не маіш [маєш] (П.  Словник української мови у 20 томах
4. відпиратися — див. відмовляти  Словник синонімів Вусика
5. відпиратися — ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ (висловлювати незгоду, не погоджуватися що-небудь робити), ВІДМАГА́ТИСЯ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯ розм., ВІДНІ́КУВАТИСЯ розм., ВІДПИРА́ТИСЯ розм., ВІДПЕ́КУВАТИСЯ розм., ВІДБРИ́КУВАТИСЯ ірон. — Док.  Словник синонімів української мови
6. відпиратися — ВІДПИРА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ВІДПЕ́РТИСЯ, відіпру́ся, відіпре́шся, док. 1. розм., рідко. Те саме, що відмика́тися 1. [Сестра Мархва:] Іч, як замок заржавів.. Певно років з десять буде, як відпирався (Мирний, V, 1955, 108). 2. розм.  Словник української мови в 11 томах