двоколка —
двоко́лка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
двоколка —
-и, ж. Візок на двох колесах; біда (див. біда II).
Великий тлумачний словник сучасної мови
двоколка —
2-колісний однокінний відкритий екіпаж з високими колесами; використовувався у XIX і XX ст.
Універсальний словник-енциклопедія
двоколка —
ДВОКО́ЛКА (візок на двох колесах), БІДА́, БІДА́РКА, БІ́ДКА розм. Уже дві години Милантій, заховавши бідарку у вибалку, чекав Настуню. Час від часу вилазив на двоколку і, приклавши руку до лоба, вдивлявся на дорогу (М.
Словник синонімів української мови
двоколка —
ДВОКО́ЛКА, и, ж. Візок на двох колесах; біда ( див. біда́²). Серед повозок багато санітарних двоколок і просто селянських возів з пораненими (Головко, Літа.., 1956, 3); Біженці котили на двоколках убогий свій скарб (Довж., Зач. Десна, 1957, 332).
Словник української мови в 11 томах