круча —
див. безодня; вир
Словник синонімів Вусика
круча —
[круча] -ч'і, ор. -чеийу
Орфоепічний словник української мови
круча —
-і, ж. 1》 Високий стрімкий берег; урвище. || Крута, майже прямовисна гора. 2》 рідко. Глибоке місце в річці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
круча —
КРУ́ЧА, і, ж. 1. Високий стрімкий берег; урвище. Сонце саме сходить з-за Дніпрової кручі (Марко Вовчок); Круча сажнів у два заввишки круто уривалася згори і спадала у воду (Б. Грінченко); На високій кручі над Дністром догоряло Тарасове вогнище (О.
Словник української мови у 20 томах
круча —
Кру́ча, -чі, -чі, -чею, на кру́чі; кру́чі, круч, кру́чам
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
круча —
КРУ́ЧА, і, ж. 1. Високий стрімкий берег; урвище. Сонце саме сходить з-за Дніпрової кручі (Вовчок, І, 1955, 92); Круча сажнів у два заввишки круто уривалася згори і спадала у воду (Гр.
Словник української мови в 11 томах
круча —
Кру́ча, -чі ж. 1) Крутизна, обрывъ. Тече річка невеличка, підмиває кручі. Лукаш. 55. Ой де кручі високії, то там броди глибокії. н. п. Кинувся гурт (свиней) із кручі в озеро та й потонув. Єв. Л. VIII. 33. 2) Глубокое мѣсто въ рѣкѣ. Попав у кручу та й утоп. Мирг. у.
Словник української мови Грінченка