круча
Кру́ча, -чі
ж.
1) Крутизна, обрывъ. Тече річка невеличка, підмиває кручі. Лукаш. 55. Ой де кручі високії, то там броди глибокії. н. п. Кинувся гурт (свиней) із кручі в озеро та й потонув. Єв. Л. VIII. 33.
2) Глубокое мѣсто въ рѣкѣ. Попав у кручу та й утоп. Мирг. у.
Словник української мови Грінченка