Значення в інших словниках
-
набат —
наба́т іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
набат —
-а, ч. 1》 Старовинна російська назва великого барабана. 2》 Дзвін великого розміру, який застосовувався для подання сигналу тривоги (сполоху). 3》 Звук такого дзвону. Дзвонити (бити) в набат — скликати громаду до майдану.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
набат —
(від араб. набаут — барабанний бій) — 1. Давньоруський ударний інструмент, подібний до величезної литаври. Використовувавсяу військовій справі для подання сигналів та залякування ворогів. 2. Великий дзвін, яким били на сполох.
Словник-довідник музичних термінів
-
набат —
НАБА́Т, у, ч., ритор. 1. На знак якого-небудь нещастя (пожежі, нападу ворогів і т. ін.) сигнал тривоги, що подається ударами дзвона. Ніби скрикнули вмить дружним набатом паровози на станції (П. Козланюк); // перен.
Словник української мови у 20 томах
-
набат —
НАБА́Т, у, ч., ритор. Сигнал тривоги у випадку якого-небудь нещастя (пожежі, нападу ворогів і т. ін.), що подається ударами дзвона. *У порівн.
Словник української мови в 11 томах