наділ —
[над’іл] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
наділ —
I над`іл-у, ч. 1》 Дія за знач. наділити, наділяти 1). 2》 Ділянка землі, яку отримувала селянська сім'я для користування. II н`аділ-у, ч., зах. Те саме, що наділ 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
наділ —
НАДІ́Л¹, у, ч. 1. Дія за знач. наділи́ти, наділя́ти 1. Між людьми із давніх-давен ідуть чутки про наділ землі (С. Чорнобривець); Після наділу, забуваючи за долівку й за все на світі, Бондариха кілька днів гасала по всіх полях (М.
Словник української мови у 20 томах
наділ —
НАДІ́Л (ділянка землі, яку одержувала селянська сім'я для користування), ГРУНТ заст., НАРІ́З заст., НАРІ́ЗКА заст. І таки відстояла (мати) увесь давній царський наділ — єдину десятину, яка дісталась їм у спадщину від кріпаччини (М.
Словник синонімів української мови
наділ —
НАДІ́Л, у, ч. 1. Дія за знач. наділи́ти, наділя́ти 1. Між людьми із давніх-давен ідуть чутки, про наділ землі (Чорн., Визвол. земля, 1950, 32). 2. Ділянка землі, яку отримувала селянська сім’я для користування.
Словник української мови в 11 томах
наділ —
рос. надел земельна ділянка, що надана в користування індивідуальному власникові, фермерові, сім'ї — тому, хто займається сільським господарством.
Eкономічна енциклопедія
наділ —
Наділ, -лу м. Удѣлъ, награда. Нехай буде ласкавий привіт щирого серця наділом моїй праці. Полт. у.
Словник української мови Грінченка