Значення в інших словниках
-
обрушувати —
обру́шувати дієслово недоконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
-
обрушувати —
-ую, -уєш і рідко обрушати, -аю, -аєш, недок., обрушити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Спричиняти зсуви, обвал; обвалювати, руйнувати. 2》 Одночасно спрямовувати, скидати щось на кого-, що-небудь у великій кількості, великою масою. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
обрушувати —
ОБРУ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБРУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРУ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Спричиняти зсуви, обвал; обвалювати, руйнувати. [Онука:] Чого, дідусю, вони [мавки] сюди бігають? [Дід:] Гору обрушувать, гидить (Вас., Незібр. тв.
Словник української мови в 11 томах
-
обрушувати —
ОБРУ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБРУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРУ́ШИТИ, шу, шиш, док. 1. що. Спричиняти зсув, обвал; обвалювати, руйнувати. [Онука:] Чого, дідусю, вони [мавки] сюди бігають? [Дід:] Гору обрушувать, гидить (С.
Словник української мови у 20 томах