Словник чужослів Павло Штепа

розгублюватися

1. ніяковіти, зніяковіти, поніяковіти, нестямлюватися, нестямитися, понестямлюватися, знестямлюватися, знестямитися, познестямлюватися, бентежитися, зентежуватися, збентежитися, позбентежуватися, побентежуватися, побентежитися, убентежуватися, убентежитися, повбентежуватися, соромитися, засоромлюватися, засоромитися, позасоромлюватися, насоромлюватися, насоромитися, понасоромлюватися, посоромлюватися, посоромитися, усоромлюватися, усоромитися, повсоромлюватися, хвилюватися, зісхвильовуватися, зісхвилюватися, позісхвильовуватися, нахвильовуватися, нахвилюватися, понахвильовуватися, перехвильовуватися, перехвилюватися, поперехвильовуватися, похвильовуватися, похвилюватися, розхвильовуватися, розхвилюватися, порозхвильовуватися, схвильовуватися, схвилюватися, посхвильовуватися

2. це в дорозі

хохл. (растеряться) ніяковіти

Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. розгублюватися — розгу́блюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розгублюватися — Губитися; П. НІЯКОВІТИ, нітитися, засоромлюватися, сов. конфузитися, о. не знати на яку ступити; док. РОЗГУБИТИСЯ, обараніти, усі шляхи погубити, г. затеряти пам'ять.  Словник синонімів Караванського
  3. розгублюватися — -ююся, -юєшся, недок., розгубитися, -гублюся, -губишся; мн. розгубляться; док. 1》 Пропадати, губитися ненароком через чиюсь неуважність або від страху (про все чи багато чого-небудь). 2》 тільки док., розм. Розминутися один з одним, згубити один одного.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розгублюватися — РОЗГУ́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗГУБИ́ТИСЯ, гублю́ся, гу́бишся; мн. розгу́бляться; док. 1. Пропадати, губитися ненароком через чиюсь неуважність або від страху (про все або багато чого-небудь).  Словник української мови у 20 томах
  5. розгублюватися — РОЗГУБИ́ТИСЯ (втратити спокій, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому тощо), СПАНТЕЛИ́ЧИТИСЯ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВО́МПИТИ діал.; ОТОРОПІ́ТИ розм., СТОРОПІ́ТИ розм., ОТЕТЕРІ́ТИ розм., СТОРОПИ́ТИСЯ діал., СТЕТЕРІ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
  6. розгублюватися — РОЗГУ́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗГУБИ́ТИСЯ, гублю́ся, гу́бишся; мн. розгу́бляться; док. 1. Пропадати, губитися ненароком через чиюсь неуважність або від страху (про все або багато чого-небудь).  Словник української мови в 11 томах