розгублюватися
розгу́блюватися
-ююся, -юєшся, недок., розгубитися, -гублюся, -губишся; мн. розгубляться; док.
1》 Пропадати, губитися ненароком через чиюсь неуважність або від страху (про все чи багато чого-небудь).
2》 тільки док., розм. Розминутися один з одним, згубити один одного.
|| Зникнути, пропасти кудись (про всіх або багатьох).
3》 розм., рідко. Те саме, що розгублювати 1), 4).
4》 перен. Втрачати спокій, холоднокровність, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому і т. ін.
5》 тільки недок. Пас. до розгублювати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови