розгублюватися —
Губитися; П. НІЯКОВІТИ, нітитися, засоромлюватися, сов. конфузитися, о. не знати на яку ступити; док. РОЗГУБИТИСЯ, обараніти, усі шляхи погубити, г. затеряти пам'ять.
Словник синонімів Караванського
розгублюватися —
-ююся, -юєшся, недок., розгубитися, -гублюся, -губишся; мн. розгубляться; док. 1》 Пропадати, губитися ненароком через чиюсь неуважність або від страху (про все чи багато чого-небудь). 2》 тільки док., розм. Розминутися один з одним, згубити один одного.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розгублюватися —
РОЗГУ́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗГУБИ́ТИСЯ, гублю́ся, гу́бишся; мн. розгу́бляться; док. 1. Пропадати, губитися ненароком через чиюсь неуважність або від страху (про все або багато чого-небудь).
Словник української мови у 20 томах
розгублюватися —
РОЗГУБИ́ТИСЯ (втратити спокій, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому тощо), СПАНТЕЛИ́ЧИТИСЯ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВО́МПИТИ діал.; ОТОРОПІ́ТИ розм., СТОРОПІ́ТИ розм., ОТЕТЕРІ́ТИ розм., СТОРОПИ́ТИСЯ діал., СТЕТЕРІ́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
розгублюватися —
РОЗГУ́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗГУБИ́ТИСЯ, гублю́ся, гу́бишся; мн. розгу́бляться; док. 1. Пропадати, губитися ненароком через чиюсь неуважність або від страху (про все або багато чого-небудь).
Словник української мови в 11 томах