Значення в інших словниках
-
схимник —
схи́мник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
схимник —
див. ЧЕРНЕЦЬ
Словник синонімів Караванського
-
схимник —
див. великосхимник
Словник церковно-обрядової термінології
-
схимник —
СХИ́МНИК, а, ч., церк. Чернець, що прийняв схиму. А жаль мені, і жаль великий, На просвіщенних християн. І звір того не зробить дикий, Що ви, б'ючи поклони, З братами дієте... У Київ їздите щороку Та сповідаєтесь, нівроку, У схимника!.. (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
схимник —
-а, ч., церк. Чернець, що прийняв схиму.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
схимник —
схи́мник чернець, що прийняв схиму.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
схимник —
ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст.
Словник синонімів української мови
-
схимник —
Схи́мник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
схимник —
СХИ́МНИК, а, ч., церк. Чернець, що прийняв схиму. А жаль мені, і жаль великий, На просвіщенних християн. І звір того не зробить дикий, Що ви, б’ючи поклони, З братами дієте… У Київ їздите щороку Та сповідаєтесь, нівроку, У схимника!.. (Шевч.
Словник української мови в 11 томах