схимник
СХИ́МНИК, а, ч., церк.
Чернець, що прийняв схиму.
А жаль мені, і жаль великий, На просвіщенних християн. І звір того не зробить дикий, Що ви, б'ючи поклони, З братами дієте... У Київ їздите щороку Та сповідаєтесь, нівроку, У схимника!.. (Т. Шевченко);
Сюди й туди вештались люди, хто в церкву, хто до схимника. В прихожій у схимника було вже їх повно (А. Тесленко);
В чорному, з білими хрестами, пройшов через цвинтар схимник, закритий до очей каптуром (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)