осадник

Оса́дник:

— поселенець з польської шляхти на українських землях [43]

Значення в інших словниках

1. осадник — оса́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. осадник — -а, ч. 1》 іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях у період між двома світовими війнами. 2》 заст. Те саме, що осадчий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осадник — ОСА́ДНИК, а, ч. 1. заст. Те саме, що оса́дчий. Худобу велів [боярин] перегнати до череди сусіднього, корчинського осадника (І. Франко); Окремі представники польської шляхти відомі як осадники деяких сіл і міст на Чернігівщині (з наук. літ.). 2. іст.  Словник української мови у 20 томах
4. осадник — ОСА́ДНИК, а, ч. 1. іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях за часів буржуазно-поміщицької Польщі. Політика Пілсудського видна конкретно — відгородити нас від Радянської країни осадниками (Козл., Весн.  Словник української мови в 11 томах
5. осадник — Осадник, -ка ж. Первый поселенець въ данномъ населенномъ пунктѣ, основатель поселенія.  Словник української мови Грінченка