осадник

ОСА́ДНИК, а, ч.

1. заст. Те саме, що оса́дчий.

Худобу велів [боярин] перегнати до череди сусіднього, корчинського осадника (І. Франко);

Окремі представники польської шляхти відомі як осадники деяких сіл і міст на Чернігівщині (з наук. літ.).

2. іст. Учасник осадництва – польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях.

На західноукраїнські землі було переселено близько 40 тисяч сімей осадників, і кожен з них одержував по 15 –30 і більше гектарів землі, що відбирались у селян (з публіц. літ.);

Осадник навіть не сідав на коня для погоні за мною (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. осадник — Оса́дник: — поселенець з польської шляхти на українських землях [43]  Словник з творів Івана Франка
2. осадник — оса́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. осадник — -а, ч. 1》 іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях у період між двома світовими війнами. 2》 заст. Те саме, що осадчий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. осадник — ОСА́ДНИК, а, ч. 1. іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях за часів буржуазно-поміщицької Польщі. Політика Пілсудського видна конкретно — відгородити нас від Радянської країни осадниками (Козл., Весн.  Словник української мови в 11 томах
5. осадник — Осадник, -ка ж. Первый поселенець въ данномъ населенномъ пунктѣ, основатель поселенія.  Словник української мови Грінченка