осадник

ОСА́ДНИК, а, ч.

1. іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях за часів буржуазно-поміщицької Польщі.

Політика Пілсудського видна конкретно — відгородити нас від Радянської країни осадниками (Козл., Весн. шум, 1952, 102);

На західноукраїнські землі [за часів буржуазної Польщі] було переселено близько 40 тисяч сімей осадників, і кожен з них одержував по 15-30 і більше гектарів землі, що відбирались у трудящих селян (Ком. Укр., 9, 1969, 24).

2. заст. Те саме, що оса́дчий.

Окремі представники польської шляхти відомі як осадники деяких сіл і міст на Чернігівщині (Мовозн., XIV, 1957, 34).

Значення в інших словниках

1. осадник — Оса́дник: — поселенець з польської шляхти на українських землях [43]  Словник з творів Івана Франка
2. осадник — оса́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. осадник — -а, ч. 1》 іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях у період між двома світовими війнами. 2》 заст. Те саме, що осадчий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. осадник — ОСА́ДНИК, а, ч. 1. заст. Те саме, що оса́дчий. Худобу велів [боярин] перегнати до череди сусіднього, корчинського осадника (І. Франко); Окремі представники польської шляхти відомі як осадники деяких сіл і міст на Чернігівщині (з наук. літ.). 2. іст.  Словник української мови у 20 томах
5. осадник — Осадник, -ка ж. Первый поселенець въ данномъ населенномъ пунктѣ, основатель поселенія.  Словник української мови Грінченка