осадник —
Оса́дник: — поселенець з польської шляхти на українських землях [43]
Словник з творів Івана Франка
осадник —
-а, ч. 1》 іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях у період між двома світовими війнами. 2》 заст. Те саме, що осадчий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
осадник —
ОСА́ДНИК, а, ч. 1. заст. Те саме, що оса́дчий. Худобу велів [боярин] перегнати до череди сусіднього, корчинського осадника (І. Франко); Окремі представники польської шляхти відомі як осадники деяких сіл і міст на Чернігівщині (з наук. літ.). 2. іст.
Словник української мови у 20 томах
осадник —
ОСА́ДНИК, а, ч. 1. іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях за часів буржуазно-поміщицької Польщі. Політика Пілсудського видна конкретно — відгородити нас від Радянської країни осадниками (Козл., Весн.
Словник української мови в 11 томах
осадник —
Осадник, -ка ж. Первый поселенець въ данномъ населенномъ пунктѣ, основатель поселенія.
Словник української мови Грінченка