Значення в інших словниках
-
радця —
ра́дця іменник чоловічого роду, істота радник; член магістрату іст.
Орфографічний словник української мови
-
радця —
-і, ч., заст. Радник (у 2 знач.). Радця посольства.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
радця —
РА́ДЦЯ, і, ч., заст. Радник (у 2 знач.). Міста, які одержували магдебурзьке право, звільнялись з ряду питань від управління і суду великокнязівських або королівських намісників – воєвод і старост.
Словник української мови у 20 томах
-
радця —
РА́ДНИК (службова особа; особа, що займає цю посаду), ПОРА́ДНИК, РА́ДЦЯ (РА́ЙЦЯ) заст. Радник міністерства відразу перейшов до справи; На ранок Стефан Потоцький зібрав своїх військових порадників (Я.
Словник синонімів української мови
-
радця —
Ра́дця, -ці, -цею; ра́дці = ра́дник
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
радця —
РА́ДЦЯ, і, ч., заст. Радник (у 2 знач.). Міста, які одержували магдебурзьке право, звільнялись по ряду питань від управління і суду великокнязівських або королівських намісників — воєвод і старост.
Словник української мови в 11 томах
-
радця —
Радця, -ці м. Совѣтникъ. Еге ж, панове радці, — добре було б. О. 1861. XI. 104.
Словник української мови Грінченка