м. Совѣтникъ. Еге ж, панове радці, — добре було б. О. 1861. XI. 104.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
радця —
Ра́дця: — радник [33,IX]
Словник з творів Івана Франка
радця —
ра́дця іменник чоловічого роду, істота радник; член магістрату іст.
Орфографічний словник української мови
радця —
-і, ч., заст. Радник (у 2 знач.). Радця посольства.
Великий тлумачний словник сучасної мови
радця —
РА́ДЦЯ, і, ч., заст. Радник (у 2 знач.). Міста, які одержували магдебурзьке право, звільнялись з ряду питань від управління і суду великокнязівських або королівських намісників – воєвод і старост.
Словник української мови у 20 томах
радця —
РА́ДНИК (службова особа; особа, що займає цю посаду), ПОРА́ДНИК, РА́ДЦЯ (РА́ЙЦЯ) заст. Радник міністерства відразу перейшов до справи; На ранок Стефан Потоцький зібрав своїх військових порадників (Я.
Словник синонімів української мови
радця —
РА́ДЦЯ, і, ч., заст. Радник (у 2 знач.). Міста, які одержували магдебурзьке право, звільнялись по ряду питань від управління і суду великокнязівських або королівських намісників — воєвод і старост.
Словник української мови в 11 томах