радця
РА́ДНИК (службова особа; особа, що займає цю посаду), ПОРА́ДНИК, РА́ДЦЯ (РА́ЙЦЯ) заст. Радник міністерства відразу перейшов до справи; На ранок Стефан Потоцький зібрав своїх військових порадників (Я. Качура); — Еге ж, панове радці, — добре було б (Словник Б. Грінченка); Він каштелян і райця королівський (Словник Б. Грінченка).
Словник синонімів української мови