білозір —
I -зору, ч. Багаторічна трав'яниста рослина з білими поодинокими квітками з п'яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний. II -зора, ч., нар.-поет. Уживається як постійний епітет назв білозорих, яснооких людей, тварин, птахів, а також місяця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
білозір —
БІЛОЗІ́Р¹, зо́ру, ч. Багаторічна трав'яниста рослина родини ломикаменевих з білими поодинокими квітками з п'яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний. БІЛОЗІ́Р², зо́ра, ч., нар.-поет.
Словник української мови у 20 томах
Білозір —
Білозі́р прізвище
Орфографічний словник української мови
білозір —
БІЛОЗІ́Р¹, зо́ру, ч. (Parnaia). Багаторічна трав’яниста рослина з білими поодинокими квітками з п’яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний. БІЛОЗІ́Р², зо́ра, ч., нар.-поет.
Словник української мови в 11 томах
білозір —
Білозір, -зора м. 1) Красавецъ, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку періг. Лебед. у. 2) Эпитетъ мѣсяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. ІІІ. 242.
Словник української мови Грінченка