білозір
БІЛОЗІ́Р¹, зо́ру, ч.
Багаторічна трав'яниста рослина родини ломикаменевих з білими поодинокими квітками з п'яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах.
Білозір болотяний.
БІЛОЗІ́Р², зо́ра, ч., нар.-поет.
Уживається як постійний епітет назв білозорих, яснооких людей, тварин, птахів, а також місяця.
Місяцю-білозору, зайди за комору (Сл. Гр.);
В українських народних піснях постійними епітетами місяця виступають “білозір” та “нарожечок” (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)