білозір

білозі́р

I -зору, ч.

Багаторічна трав'яниста рослина з білими поодинокими квітками з п'яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний.

II -зора, ч., нар.-поет.

Уживається як постійний епітет назв білозорих, яснооких людей, тварин, птахів, а також місяця.

Значення в інших словниках

1. білозір — БІЛОЗІ́Р¹, зо́ру, ч. Багаторічна трав'яниста рослина родини ломикаменевих з білими поодинокими квітками з п'яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний. БІЛОЗІ́Р², зо́ра, ч., нар.-поет.  Словник української мови у 20 томах
2. Білозір — Білозі́р прізвище  Орфографічний словник української мови
3. білозір — Білозі́р, -зо́ра, -зо́рові; -зо́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. білозір — БІЛОЗІ́Р¹, зо́ру, ч. (Parnaia). Багаторічна трав’яниста рослина з білими поодинокими квітками з п’яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний. БІЛОЗІ́Р², зо́ра, ч., нар.-поет.  Словник української мови в 11 томах
5. білозір — Білозір, -зора м. 1) Красавецъ, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку періг. Лебед. у. 2) Эпитетъ мѣсяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. ІІІ. 242.  Словник української мови Грінченка