Білозір

Білозі́р

прізвище

∗∗∗

білозі́р 1

іменник чоловічого роду, істота

про людину

білозі́р 2

іменник чоловічого роду, істота

про тварину

білозі́р 3

іменник чоловічого роду

про місяць

білозі́р 4

іменник чоловічого роду

рослина

Значення в інших словниках

1. білозір — I -зору, ч. Багаторічна трав'яниста рослина з білими поодинокими квітками з п'яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний. II -зора, ч., нар.-поет. Уживається як постійний епітет назв білозорих, яснооких людей, тварин, птахів, а також місяця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. білозір — БІЛОЗІ́Р¹, зо́ру, ч. Багаторічна трав'яниста рослина родини ломикаменевих з білими поодинокими квітками з п'яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний. БІЛОЗІ́Р², зо́ра, ч., нар.-поет.  Словник української мови у 20 томах
3. білозір — Білозі́р, -зо́ра, -зо́рові; -зо́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. білозір — БІЛОЗІ́Р¹, зо́ру, ч. (Parnaia). Багаторічна трав’яниста рослина з білими поодинокими квітками з п’яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний. БІЛОЗІ́Р², зо́ра, ч., нар.-поет.  Словник української мови в 11 томах
5. білозір — Білозір, -зора м. 1) Красавецъ, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку періг. Лебед. у. 2) Эпитетъ мѣсяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. ІІІ. 242.  Словник української мови Грінченка