глечик —
гле́чик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
глечик —
[глечиек] -ка, м. (ў) -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
глечик —
-а, ч. 1》 Те саме, що глек 1). 2》 перев. мн. Рід рослин родини лататтєвих; купавка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
глечик —
ГЛЕ́ЧИК, а, ч. 1. Те саме, що глек 1. Мати загадала їй зібрати з глечика сметану та накришити сала (І. Нечуй-Левицький); Метушливо кинулася [Груня] до печі, вийняла пахучий глечик пареного молока, що аж присмажилося (К.
Словник української мови у 20 томах
глечик —
розби́ти (поби́ти) глек (гле́ка, го́рщик, го́рщика, макі́тру і т. ін.) з ким, рідше між ким і без додатка. 1. Розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися. Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком.
Фразеологічний словник української мови
глечик —
ГЛЕ́ЧИК, а, ч. 1. Те саме, що глек 1. Мати загадала їй зібрати з глечика сметану та накришити сала (Н.-Лев., II, 1956, 279); Метушливо кинулася [Груня] до печі, вийняла пахучий глечик пареного молока, що аж присмажилося (Горд.
Словник української мови в 11 томах