глечик

ГЛЕК (висока кругла посудина, розширена донизу), ГЛЕ́ЧИК, ДЗБАН (ЗБАН розм.), ДЗБА́НОК (ЗБА́НОК розм.), ДЖБАН (ЖБАН розм.), ЖБА́НОК розм., ГЛАДИ́ШКА розм., КУ́ХВА заст., ГЛАДУ́ЩИК діал., ГЛАДУ́Н діал. Марія Встала та й пішла З глеком по воду до криниці (Т. Шевченко); Килина подала вечерю на стіл — хліба й молока глечик (А. Головко); А який квас пили ми із скляних дзбанів! (Д. Бедзик); Хтось подав йому горнятко з кашею, ще хтось сунув збан із питвом (П. Загребельний); Щовечора дзвенить прозорий дзбанок твій Над тихим джерелом (М. Рильський); На вікні у Зоні помітила Леся білий фарфоровий збанок (Ірина Вільде); Підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбана (Ганна Барвінок); Дістав (Черевань) із полички жбан, прехимерно з срібла вилитий і що то вже за приукрашений! (П. Куліш); — Харчів покладіть.. В мою полотняну торбинку: Червоного жбанок старого вина Та білого хліба скоринку (Л. Первомайський); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (М. Стельмах); Молодиці квапливо бігли по воду, вимахуючи мідяними побіленими кухвами (М. Коцюбинський); Лежав (Нюх), мов пень, на постелі.. й кварту за квартою дудлив сметану з гладущика (П. Козланюк); Зоя залізла до комори шукати межи гладунами відповідного кисляку на вечерю (О. Кобилянська).

ЛАТА́ТТЯ (водяна рослина з великим листям та білими або жовтими квітками), ВОДЯНИ́Й МАК, ВОДЯНА́ ЛІ́ЛІЯ, ЛІЛЕ́Я поет.; КУПА́ВА діал., КУПА́ВКА діал. (з білими квітками); ГЛЕ́ЧИКИ мн. (з жовтими квітками). Як безтурботно полоскались качки серед зеленого латаття і його білих та жовтих квіток (М. Рильський); Водяний мак вигідно спочивав на них (озерцях) круглим листом, висував з води зелені збаночки (М. Коцюбинський); Далекі озера манили до себе.. ніжністю білосніжних водяних лілій (Ю. Збанацький); На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли голівки лілей (Д. Ткач); Скільки пісень нам співець проспівав, Скільки нам кинув під ноги Маків червоних і білих купав! (О. Олесь); Як тільки розвіється ранковий туман, на поверхню тихих стариць, озер випливають великі квіти білого латаття і жовті глечики (з журналу).

Значення в інших словниках

1. глечик — гле́чик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. глечик — [глечиек] -ка, м. (ў) -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. глечик — -а, ч. 1》 Те саме, що глек 1). 2》 перев. мн. Рід рослин родини лататтєвих; купавка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. глечик — ГЛЕ́ЧИК, а, ч. 1. Те саме, що глек 1. Мати загадала їй зібрати з глечика сметану та накришити сала (І. Нечуй-Левицький); Метушливо кинулася [Груня] до печі, вийняла пахучий глечик пареного молока, що аж присмажилося (К.  Словник української мови у 20 томах
5. глечик — Банька, галадущик, гладишка, гладунець, гладуш, гладущик, глек, глечатко, глеченя, глеченятко, глечичок, горлач, дзбан, дзбаник, дзбанок, дзбанятко, жбан, жбанець, жбанок, жбанчик, жбанчичок, збан, збанка, збанок, збаночок, збаня, збанятко...  Словник синонімів Вусика
6. глечик — розби́ти (поби́ти) глек (гле́ка, го́рщик, го́рщика, макі́тру і т. ін.) з ким, рідше між ким і без додатка. 1. Розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися. Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком.  Фразеологічний словник української мови
7. глечик — Гле́чик, -ка, у -ку; -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. глечик — ГЛЕ́ЧИК, а, ч. 1. Те саме, що глек 1. Мати загадала їй зібрати з глечика сметану та накришити сала (Н.-Лев., II, 1956, 279); Метушливо кинулася [Груня] до печі, вийняла пахучий глечик пареного молока, що аж присмажилося (Горд.  Словник української мови в 11 томах