дупло —
дупло́ іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
дупло —
(у дереві) порожнина; (в зубі) дірка; дуплавина, дупловина, дуплина.
Словник синонімів Караванського
дупло —
-а, с. 1》 Порожнина в стовбурі дерева, утворена внаслідок вигнивання деревини (найчастіше як місце проживання птахів, звірів, комах і т. ін.). 2》 Дірка в зубі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дупло —
ДУПЛО́, а́, с. 1. Порожнина в стовбурі дерева, утворена внаслідок вигнивання деревини (найчастіше як місце проживання птахів, звірів, комах і т. ін.). З дупла старої липи крикнула сова (Фр.
Словник української мови в 11 томах
дупло —
Дупло, -ла с. Дупло. Чуб. II. 72. Тю! з дупла того дуба сич вилетів. Ном. № 13067. Заснула Вкраїна, бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла, в калюжі, в болоті серце прогноїла і в дупло холодне гадюк напустила. Шевч. 668.
Словник української мови Грінченка