кларнет —
кларне́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
кларнет —
-а, ч. Духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у вигляді ґудзиків і з невеликим розтрубом на кінці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кларнет —
(від лат. clarus — ясний, чистий) — дерев’яний духовий язичковий інструмент з циліндричним стволом та одинарною тростю. Звук приємного м’якого тембру. Регістри...
Словник-довідник музичних термінів
кларнет —
КЛАРНЕ́Т, а, ч., муз. Дерев'яний духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у формі ґудзиків і з невеликим розтрубом на кінці.
Словник української мови у 20 томах
кларнет —
кларне́т (франц. clarinette, італ. clarinetto, від лат. clarus – ясний, чистий) дерев’яний духовий музичний інструмент.
Словник іншомовних слів Мельничука
кларнет —
Дерев'яний духовий язичковий музичний інструмент (аерофон), в регістрі е-а3 (с4); сконструйований бл. 1700 І.К. Деннером; види к.: пікколо, сопрановий, альт, бас; в оркестрі в групі дерев'яних духових інструментів.
Універсальний словник-енциклопедія
кларнет —
КЛАРНЕ́Т, а, ч. Духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у вигляді гудзиків і з невеликим розтрубом на кінці.
Словник української мови в 11 томах