кларнет
КЛАРНЕ́Т, а, ч. Духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у вигляді гудзиків і з невеликим розтрубом на кінці.
Голосно покотилися тонкі та різучі вигуки флейт та кларнетів (Мирний, III, 1954, 263);
Кримов хутко й фасонно пробіг пальцями по гудзиках кларнета (Мик., II, 1957, 538).
Словник української мови (СУМ-11)