кларнет
(від лат. clarus — ясний, чистий) — дерев’яний духовий язичковий інструмент з циліндричним стволом та одинарною тростю. Звук приємного м’якого тембру. Регістри К. відрізняються за характером: в низькому — звук густий і насичений, в середньому — матовий, у верхньому — ясний, чистий. К. — транспонуючий музичний інструмент: він буває настроєним у до мажорі (in C), ля мажорі (in A), але найчастіше — в сі-бемоль мажорі (in B). Партії К. записують відповідно на велику секунду або малу терцію вище реального звучання. Існують такі різновиди К.: пікколо,сопрановий, альтовий, теноровий (басетгорн), басовий. К. створений І.Деннером на початку XVIII ст. Застосовується як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент.
Словник-довідник музичних термінів