кларнет

Дерев'яний духовий язичковий музичний інструмент (аерофон), в регістрі е-а3 (с4); сконструйований бл. 1700 І.К. Деннером; види к.: пікколо, сопрановий, альт, бас; в оркестрі в групі дерев'яних духових інструментів.

Значення в інших словниках

1. кларнет — кларне́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кларнет — -а, ч. Духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у вигляді ґудзиків і з невеликим розтрубом на кінці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кларнет — (від лат. clarus — ясний, чистий) — дерев’яний духовий язичковий інструмент з циліндричним стволом та одинарною тростю. Звук приємного м’якого тембру. Регістри...  Словник-довідник музичних термінів
4. кларнет — КЛАРНЕ́Т, а, ч., муз. Дерев'яний духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у формі ґудзиків і з невеликим розтрубом на кінці.  Словник української мови у 20 томах
5. кларнет — кларне́т (франц. clarinette, італ. clarinetto, від лат. clarus – ясний, чистий) дерев’яний духовий музичний інструмент.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. кларнет — Клярне́т і кларне́т, -та; -не́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кларнет — КЛАРНЕ́Т, а, ч. Духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у вигляді гудзиків і з невеликим розтрубом на кінці.  Словник української мови в 11 томах