кларнет
КЛАРНЕ́Т, а, ч., муз.
Дерев'яний духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у формі ґудзиків і з невеликим розтрубом на кінці.
Голосно покотилися тонкі та різучі вигуки флейт та кларнетів (Панас Мирний);
Кримов хутко й фасонно пробіг пальцями по ґудзиках кларнета (І. Микитенко);
Кларнет широко використовують як сольний інструмент, а також у симфонічному оркестрі (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Тоді в кларнети ще трубив Тичина, І кликав Рильський в сині далечини (Ю. Клен).
Словник української мови (СУМ-20)