клейтух —
кле́йтух іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
клейтух —
-а, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула.
Великий тлумачний словник сучасної мови
клейтух —
А, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула. Цілику вірний — поціляй, аби любов, як клейтух, стухла. (Т.1, кн.2:44).
Словник поетичної мови Василя Стуса
клейтух —
КЛЕ́ЙТУХ, а, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті і т. ін. для забивання заряду у вогнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула. – Видно, вам татарин клейтухом вуха позатикав (О.
Словник української мови у 20 томах
клейтух —
КЛЕ́ЙТУХ, а, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула. Видно, вам татарин клейтухом вуха позатикав (Довж.
Словник української мови в 11 томах
клейтух —
Кле́йтух, -ха м. Пыжъ. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка