комік

Ко́мік, -ка, -кові, -ку! -міки, -ків

Значення в інших словниках

1. комік — ко́мік іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. комік — КОМЕДІЯНТ; ПОБ. веселун, сміхун, сміхотун.  Словник синонімів Караванського
3. комік — див. жартівник  Словник синонімів Вусика
4. комік — -а, ч. 1》 Актор, який виконує комічні ролі. 2》 перен., розм. Той, хто має здібність розвеселяти когось, викликати сміх. 3》 заст. Автор комедій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. комік — Сміхотун, смішко, сміхованець, штукар, лицедій, див. комедіянт  Словник чужослів Павло Штепа
6. комік — КО́МІК, а, ч. 1. Актор, який спеціалізується на виконанні комічних ролей. Заведено говорити про Саксаганського як про актора-коміка (М.  Словник української мови у 20 томах
7. комік — ко́мік (грец. κωμικός) 1. Актор, який виконує комічні ролі. 2. Переносно – особа, яка викликає сміх своїми словами або поведінкою, витівками.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. комік — КО́МІК, а, ч. 1. Актор, який виконує комічні ролі. Заведено говорити про Саксаганського як про актора-коміка (Рильський, III, 1956, 339); Я був визнаний надзвичайним коміком...  Словник української мови в 11 томах