комік
КО́МІК, а, ч.
1. Актор, який виконує комічні ролі.
Заведено говорити про Саксаганського як про актора-коміка (Рильський, III, 1956, 339);
Я був визнаний надзвичайним коміком, і навіть сам директор гімназії потис мені після спектаклю руку і порадив іти на сцену (Смолич, Театр.., 1940. 14).
2. перен., розм. Той, хто має здібність розвеселяти когось, викликати сміх.
Омелько вважав себе за надзвичайного коміка, і не раз увесь клас сміявся з його витівок (Донч., Ю. Васюта, 1950, 9);
— Ох і комік! — сплеснула в долоні Катря і кинулась до Павла та й ну куйовдити йому чуприну (Кучер, Трудна любов, 1960, 311).
3. заст. Автор комедій.
Словник української мови (СУМ-11)