Коштува́ти, -ту́ю, -ту́єш (від кошт). Це кошту́є бага́то гро́шей
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
коштувати —
ко́штува́ти дієслово недоконаного виду форми з наголосом на суфіксі вживаються рідко
Орфографічний словник української мови
коштувати —
Коштува́ти (кого?). Коштувати (кому?). Вони хотять організувати окрему секцію на філос[офскому] конгресі в вересні [...] Я викладав би про потенціяльність мови.
Українська літературна мова на Буковині
коштувати —
Мати ціну, вартувати; (дорого) обходитися.
Словник синонімів Караванського
коштувати —
див. частувати
Словник синонімів Вусика
коштувати —
-ую, -уєш і рідко коштувати, -ую, -уєш, недок. 1》 Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні. 2》 Вимагати певних грошових витрат; обходитися в якусь суму. || чого та з інфін., перен. Вимагати певних зусиль, утрат для свого здійснення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
коштувати —
КОШТУВА́ТИ див. ко́штувати. КО́ШТУВАТИ, ую, уєш, рідко КОШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні або іншому еквіваленті. Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку (І.
Словник української мови у 20 томах
коштувати —
Коштувало його п'ять пальців, та й трохи страху. Украв. Поки не скоштуєш, поти й смаку не почуєш. Не можеш знати, хіба переконаєшся. Що більше коштує, те й більше смакує. За що більше платимо грішми, чи трудом, тим більше дорожимо.
Приповідки або українсько-народня філософія
коштувати —
що б там (то) не було́ (не ко́штувало). За будь-яких умов, обставин; неодмінно. — Пронести ось це наше почуття, це розуміння життя через все, все що б там не було… (О.
Фразеологічний словник української мови
коштувати —
ВА́РТИЙ присудк. сл. (який має певну цінність), ВАРТ, КО́ШТУЄ. В Палажки брови, як шнурочки.. Одна брова варта вола, другій брові ціни нема (І. Нечуй-Левицький); Той дрібний факт, що трапився сьогодні, коли його взяти окремо, голим, нічого не варт (М.
Словник синонімів української мови
коштувати —
КО́ШТУВАТИ, ую, уєш і рідко КОШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні. Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
коштувати —
Коштува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Стоить. На йому була біла свита, сім кіп коштувала вона. Котл. Воно коштуватиме їх не багато. Канев. у. 2) = куштувати.
Словник української мови Грінченка