курець —
куре́ць іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
курець —
-рця, ч. і ж. Той, хто курить (див. курити I 1)), має звичку курити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
курець —
КУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Той, хто курить (див. кури́ти¹ 1), має звичку курити. Брати тим часом устаткували в своїй спальні все, що було потрібне, щоб хвильово перетворити її на елегантну курильню, де приготовано все, що розвеселяє серце пристрасного курця (І.
Словник української мови у 20 томах
курець —
Бог знає чий вік, хай закурить чоловік. Хто знає, як довго прийдеться жити, а закуривши, чоловік не журиться. Добрий курець має: люльку, кресало і тютюнець. Має все, що йому потрібне до курення. Давно, коли ще не було сірників, то кресалом викрешували огонь та запалювали гупку, а від гупки люльку.
Приповідки або українсько-народня філософія
курець —
КУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. і ж. Той, хто курить ( див. кури́ти¹ 1), має звичку курити. Брати тим часом устаткували в своїй спальні все, що було потрібне, щоб хвильово перетворити її на елегантну курильню, де приготовано все...
Словник української мови в 11 томах
курець —
Курець, -рця́ м. Курильщикъ. Коли ти курець, май свою люльку й тютюнець. Ном. № 12601. Ти курець? — Курець, ясновельможний пане! Рудч. Ск. II. 203.
Словник української мови Грінченка