курець

Курець, -рця́

м. Курильщикъ. Коли ти курець, май свою люльку й тютюнець. Ном. № 12601. Ти курець? — Курець, ясновельможний пане! Рудч. Ск. II. 203.

Значення в інших словниках

1. курець — куре́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. курець — -рця, ч. і ж. Той, хто курить (див. курити I 1)), має звичку курити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. курець — КУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Той, хто курить (див. кури́ти¹ 1), має звичку курити. Брати тим часом устаткували в своїй спальні все, що було потрібне, щоб хвильово перетворити її на елегантну курильню, де приготовано все, що розвеселяє серце пристрасного курця (І.  Словник української мови у 20 томах
4. курець — Бог знає чий вік, хай закурить чоловік. Хто знає, як довго прийдеться жити, а закуривши, чоловік не журиться. Добрий курець має: люльку, кресало і тютюнець. Має все, що йому потрібне до курення. Давно, коли ще не було сірників, то кресалом викрешували огонь та запалювали гупку, а від гупки люльку.  Приповідки або українсько-народня філософія
5. курець — Куре́ць, -рця́, -рце́ві, -цю́! курці́, -ці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. курець — КУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. і ж. Той, хто курить ( див. кури́ти¹ 1), має звичку курити. Брати тим часом устаткували в своїй спальні все, що було потрібне, щоб хвильово перетворити її на елегантну курильню, де приготовано все...  Словник української мови в 11 томах