Мисли́вець, -вця, -вцеві, -вче! і -вцю! -ли́вці, -вців
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
мисливець —
мисли́вець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
мисливець —
Ловець, звіролов, (прв. на морського звіра) звіробій, зст. ловчий, як ім. мисливий; П. гонитель, переслідувач.
Словник синонімів Караванського
мисливець —
[миесливеиц'] -иўц'а, ор. -иўцеим, м. (на) -иўцеив'і/-иўц'у, мн. -иўц'і, -иўц'іў
Орфоепічний словник української мови
мисливець —
-вця, ч. 1》 Той, хто займається, захоплюється мисливством. 2》 за ким – чим, перен. Той, хто переслідує кого-, що-небудь, шукає когось, щось. || спец. Швидкоплавне військове моторне судно, призначене для розшуку і знищення підводних човнів противника.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мисливець —
МИСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. 1. Той, хто займається, захоплюється мисливством. – Я не згірший мисливець, знав, що качка птиця вередлива (Марко Вовчок); Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину...
Словник української мови у 20 томах
мисливець —
МИСЛИ́ВЕЦЬ (той, хто займається, захоплюється мисливством), МИСЛИ́ВИЙ розм., ПОЛЮВА́Ч розм.; ЛОВЕ́ЦЬ, ПІЙМА́Ч розм. (перев. той, хто ловить звіра, птахів); ЗВІРОЛО́В (перев.
Словник синонімів української мови
мисливець —
МИСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. 1. Той, хто займається, захоплюється мисливством. — Я не згірший мисливець, знав, що качка птиця вередлива (Вовчок, VI, 1956, 312); Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину...
Словник української мови в 11 томах
мисливець —
Мисливець, -вця м. 1) Охотникъ. Він був мисливець; знай було на охоту їздить. Рудч. Ск. II. 202. 2) Любитель. Він мисливець люльки палити. Борз. у. 3) Умникъ, умница. Молодий, та ба: мисливець. Мкр. Н. 7. 4) Гордецъ, своенравный.
Словник української мови Грінченка