мисливець

МИСЛИ́ВЕЦЬ (той, хто займається, захоплюється мисливством), МИСЛИ́ВИЙ розм., ПОЛЮВА́Ч розм.; ЛОВЕ́ЦЬ, ПІЙМА́Ч розм. (перев. той, хто ловить звіра, птахів); ЗВІРОЛО́В (перев. той, хто ловить промислового звіра); ЗВІРОБІ́Й, ЗВІРОБІ́ЙНИК (той, хто полює на морського звіра); СТРІЛЕ́ЦЬ (той, хто полює з рушницею). Здоровенний вовк промчав крізь цеп стрільців, хоча в нього одночасно вистрілили троє мисливців (З. Тулуб); В хату просяться не раз На нічліг мисливі (Д. Павличко); Розтеклись ловці по гаю, полювали цілу днину (Леся Українка); Живе тут у тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (М. Бажан); З бухти Примітка, де "Лахтак" висаджував звіробоїв, недавно приїздив мисливець (М. Трублаїні).

МИСЛИ́ВСЬКИЙ, ЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОБІ́ЙНИЙ, СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, ПОЛЬОВИ́Й, УЛО́ВЧИЙ (ВЛО́ВЧИЙ) (про собак та їхні якості). Це була хороша мисливська рушниця (З. Тулуб); За кілька днів до відкриття мисливського сезону ми вже дебатуємо: куди? (О. Гончар); Клавда переодяглася в ловецький одяг і поїхала (Ірина Вільде); Вважаю, що шхуну негайно треба послати в Мурманськ на ремонт, щоб встигнути взяти участь у весняній звіробійній кампанії (М. Трублаїні); Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (І. Франко); Польові якості собак; — А ти, Уласе, доглядатимеш моїх вловчих собак, моїх коней (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. мисли́вець.

РОЗУ́МНИЙ ім. (людина, що відзначається розумом, розсудливістю), РОЗУ́МНИК розм., РОЗУМА́КА (РОЗУМА́ХА) розм., ГОЛОВА́ розм., РОЗУ́МЕЦЬ розм., МИСЛИ́ВЕЦЬ розм. рідко. Лучче з розумним у біді, ніж з дурним у добрі (прислів'я); Піде Тарас Шевченко до Гребінки на гуляння, та як зберуться там розумники, читальники, музики, творці книжок, картин мистецьких, горьоване усе забуде,.. звеселить собі і товариству настрій (Д. Косарик); — Ти, певне, далеко підеш. Уперше бачу такого розумаку (О. Донченко); — То дід-голова! ..Про старовину вам розкаже, говіркий який!.. (Ганна Барвінок); Та знає сонечко: паніти над землею Повинен розумець — Абу-Ісхак султан (А. Кримський); Молодий, та ба: мисливець (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. мисливець — мисли́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мисливець — Ловець, звіролов, (прв. на морського звіра) звіробій, зст. ловчий, як ім. мисливий; П. гонитель, переслідувач.  Словник синонімів Караванського
3. мисливець — [миесливеиц'] -иўц'а, ор. -иўцеим, м. (на) -иўцеив'і/-иўц'у, мн. -иўц'і, -иўц'іў  Орфоепічний словник української мови
4. мисливець — -вця, ч. 1》 Той, хто займається, захоплюється мисливством. 2》 за ким – чим, перен. Той, хто переслідує кого-, що-небудь, шукає когось, щось. || спец. Швидкоплавне військове моторне судно, призначене для розшуку і знищення підводних човнів противника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мисливець — МИСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. 1. Той, хто займається, захоплюється мисливством. – Я не згірший мисливець, знав, що качка птиця вередлива (Марко Вовчок); Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину...  Словник української мови у 20 томах
6. мисливець — Мисли́вець, -вця, -вцеві, -вче! і -вцю! -ли́вці, -вців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мисливець — МИСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. 1. Той, хто займається, захоплюється мисливством. — Я не згірший мисливець, знав, що качка птиця вередлива (Вовчок, VI, 1956, 312); Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину...  Словник української мови в 11 томах
8. мисливець — Мисливець, -вця м. 1) Охотникъ. Він був мисливець; знай було на охоту їздить. Рудч. Ск. II. 202. 2) Любитель. Він мисливець люльки палити. Борз. у. 3) Умникъ, умница. Молодий, та ба: мисливець. Мкр. Н. 7. 4) Гордецъ, своенравный.  Словник української мови Грінченка