Значення в інших словниках
-
навернений —
наве́рнений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
-
навернений —
навернутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навернути. || у знач. прикм. || у знач. ім. навернений, -ного, ч. Той, хто змінив віросповідання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
навернений —
НАВЕ́РНЕНИЙ, НАВЕРНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наверну́ти¹. Яничари – в султанській Туреччині – солдати регулярної піхоти, яка комплектувалася із бранців,а також із християн, навернутих у мусульманство (з газ.); // у знач. прикм.
Словник української мови у 20 томах
-
навернений —
НАВЕ́РНЕНИЙ, НАВЕ́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наверну́ти; // у знач. прикм. Навернений грішник, блудний син, загублений баран, лежав тихо, недвижно на помості (Фр., І, 1955, 183); [Петерсон:] Буде значно краще, коли він повернеться..
Словник української мови в 11 томах
-
навернений —
Навернений, -а, -е 1) Обращенный, повороченный. 2) Наваленый. Прийшов, аж там змій камнем навернений. Рудч. Ск. І. 86. 3) Обращенный (въ вѣру). Баба також, як і вона, відьма, а дочка ше не навернена. Мнж. 138.
Словник української мови Грінченка