навернений

НАВЕ́РНЕНИЙ, НАВЕРНУ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до наверну́ти¹.

Яничари – в султанській Туреччині – солдати регулярної піхоти, яка комплектувалася із бранців,а також із християн, навернутих у мусульманство (з газ.);

// у знач. прикм.

Навернений грішник, блудний син, загублений баран, лежав тихо, недвижно на помості (І. Франко);

[Петерсон:] Буде значно краще, коли він повернеться .. живий, цілий, непошкоджепий і .. навернений (Я. Галан);

// у знач. ім. наве́рнений, ного, ч. Той, хто змінив віросповідання.

До всякого наверненого треба ставитися поблажливо (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. навернений — наве́рнений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. навернений — навернутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навернути. || у знач. прикм. || у знач. ім. навернений, -ного, ч. Той, хто змінив віросповідання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навернений — Наве́рнений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. навернений — НАВЕ́РНЕНИЙ, НАВЕ́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наверну́ти; // у знач. прикм. Навернений грішник, блудний син, загублений баран, лежав тихо, недвижно на помості (Фр., І, 1955, 183); [Петерсон:] Буде значно краще, коли він повернеться..  Словник української мови в 11 томах
5. навернений — Навернений, -а, -е 1) Обращенный, повороченный. 2) Наваленый. Прийшов, аж там змій камнем навернений. Рудч. Ск. І. 86. 3) Обращенный (въ вѣру). Баба також, як і вона, відьма, а дочка ше не навернена. Мнж. 138.  Словник української мови Грінченка