навернення

НАВЕ́РНЕННЯ, я, с.

Дія за знач. наверну́ти¹, наверта́ти.

Лозки багаті, і навернення їх єдиного сина рано чи пізно принесе свою користь (З. Тулуб);

Одним із засобів підкорення слов'ян було насильне навернення їх у християнство (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. навернення — наве́рнення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. навернення — -я, с. Дія за знач. навернути, навертати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навернення — НАВЕ́РНЕННЯ, я, с. Дія за знач. наверну́ти, наверта́ти. Лозки багаті, і навернення їх єдиного сина рано чи пізно принесе свою користь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 153); Одним із засобів підкорення слов’ян було насильне навернення їх у християнство (Іст. середніх віків, 1955, 110).  Словник української мови в 11 томах