навернення
НАВЕ́РНЕННЯ, я, с. Дія за знач. наверну́ти, наверта́ти.
Лозки багаті, і навернення їх єдиного сина рано чи пізно принесе свою користь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 153);
Одним із засобів підкорення слов’ян було насильне навернення їх у християнство (Іст. середніх віків, 1955, 110).
Словник української мови (СУМ-11)