повіддя —
пові́ддя 1 іменник середнього роду повід пові́ддя 2 іменник середнього роду повідь
Орфографічний словник української мови
повіддя —
див. ПОВІНЬ.
Словник синонімів Караванського
повіддя —
I поводдя, -я, с. Те саме, що повід I. II див. повідь I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
повіддя —
ПОВІ́ДДЯ¹, ПОВО́ДДЯ, я, с. Те саме, що по́від¹. І такий не один Повесні челядин Рвавсь, мов кінь застоялий з повіддя (І. Манжура); Бійці підтягують поводдя Вороначам своїм (А. Малишко). ПОВІ́ДДЯ² див. по́відь¹.
Словник української мови у 20 томах
повіддя —
відпуска́ти / відпусти́ти пові́ддя. Не стримувати, не контролювати себе. Коло Дамуньки з уповноважених злітали всі набутки цивілізації, вони ставали схожі на сільську паруботу, яка на людях ще виказує сяку-таку сором’язливість, а вже в темряві .. відпускає повіддя (П. Загребельний).
Фразеологічний словник української мови
повіддя —
ПО́ВІНЬ (розлиття річки при розтаванні снігу або від дощів; значне підвищення рівня води в річці, озері), ПО́ВІДЬ, ПОВІ́ДДЯ рідше, ПА́ВОДОК, ВОДОПІ́ЛЛЯ, ПОЛОВО́ДДЯ розм., РОЗЛИ́ЙВОДА розм., РОЗЛИ́В розм. рідко, ПА́ВІДЬ діал., ВИ́ЛИВ діал.
Словник синонімів української мови
повіддя —
ПОВІ́ДДЯ¹, ПОВО́ДДЯ, я, с. Те саме, що по́від¹. І такий не один Повесні челядин Рвавсь, мов кінь застоялий з повіддя (Манж., Тв., 1955, 80); Бійці підтягують поводдя Вороначам своїм (Мал., З книги життя, 1938, 19). ПОВІ́ДДЯ² див. по́відь¹.
Словник української мови в 11 томах
повіддя —
Повіддя, -дя с. Половодье. Черк. Н. Вол. у. Це вже десять років, як було в Трушках таке повіддя. Рк. Левиц. Чи і в ваших сторонах було цієї весни таке велике повіддя, як у нас: всі млини повиносило. Таращ. у.
Словник української мови Грінченка