повіддя

Повіддя, -дя

с. Половодье. Черк. Н. Вол. у. Це вже десять років, як було в Трушках таке повіддя. Рк. Левиц. Чи і в ваших сторонах було цієї весни таке велике повіддя, як у нас: всі млини повиносило. Таращ. у.

Значення в інших словниках

1. повіддя — пові́ддя 1 іменник середнього роду повід пові́ддя 2 іменник середнього роду повідь  Орфографічний словник української мови
2. повіддя — див. ПОВІНЬ.  Словник синонімів Караванського
3. повіддя — I поводдя, -я, с. Те саме, що повід I. II див. повідь I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повіддя — Пові́ддя, -ддя, -ддю, -ддям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. повіддя — ПОВІ́ДДЯ¹, ПОВО́ДДЯ, я, с. Те саме, що по́від¹. І такий не один Повесні челядин Рвавсь, мов кінь застоялий з повіддя (І. Манжура); Бійці підтягують поводдя Вороначам своїм (А. Малишко). ПОВІ́ДДЯ² див. по́відь¹.  Словник української мови у 20 томах
6. повіддя — відпуска́ти / відпусти́ти пові́ддя. Не стримувати, не контролювати себе. Коло Дамуньки з уповноважених злітали всі набутки цивілізації, вони ставали схожі на сільську паруботу, яка на людях ще виказує сяку-таку сором’язливість, а вже в темряві .. відпускає повіддя (П. Загребельний).  Фразеологічний словник української мови
7. повіддя — ПО́ВІНЬ (розлиття річки при розтаванні снігу або від дощів; значне підвищення рівня води в річці, озері), ПО́ВІДЬ, ПОВІ́ДДЯ рідше, ПА́ВОДОК, ВОДОПІ́ЛЛЯ, ПОЛОВО́ДДЯ розм., РОЗЛИ́ЙВОДА розм., РОЗЛИ́В розм. рідко, ПА́ВІДЬ діал., ВИ́ЛИВ діал.  Словник синонімів української мови
8. повіддя — ПОВІ́ДДЯ¹, ПОВО́ДДЯ, я, с. Те саме, що по́від¹. І такий не один Повесні челядин Рвавсь, мов кінь застоялий з повіддя (Манж., Тв., 1955, 80); Бійці підтягують поводдя Вороначам своїм (Мал., З книги життя, 1938, 19). ПОВІ́ДДЯ² див. по́відь¹.  Словник української мови в 11 томах