подобати —
подоба́ти дієслово недоконаного виду годитися; бути схожим
Орфографічний словник української мови
подобати —
Подоба́ти. Бути подібним, схожим на когось. Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд...
Українська літературна мова на Буковині
подобати —
(на кого) скидатися, бути схожим; тлк. 3 ос. ПОДОБАЄ <�ПОДОБАЛО>, годиться <�годилось>, личить <�личило>, слід <�слід було>.
Словник синонімів Караванського
подобати —
-аю, -аєш, недок. 1》 тільки 3 ос., безос. Відповідати певним прийнятим правилам, звичаям; годитися. || Слід, треба. 2》 на кого – що, діал. Бути схожим на кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
подобати —
ПОДОБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кому, з інфін. і без дод., тільки 3 ос., безос. Відповідати певним прийнятим правилам, звичаям; годитися. Клим не поліз у свій двір через перелаз, бо це вже не подобало голові (І.
Словник української мови у 20 томах
подобати —
ПАСУВА́ТИ (відповідати кому-, чому-небудь за певними ознаками; відповідати певним традиціям), ГОДИ́ТИСЯ, ПІДХО́ДИТИ, ПРИСТАВА́ТИ, ВИПАДА́ТИ, ПРИПАДА́ТИ, ПОДОБА́ТИ, ЛИ́ЧИТИ, ЛИЦЮВА́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
подобати —
ПОДОБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. тільки 3 ос., безос. Відповідати певним прийнятим правилам, звичаям; годитися. Клим не поліз у свій двір через перелаз, бо це вже не подобало голові (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
подобати —
Подобати, -баю, -єш гл. 1) він подобав. Ему понравилось. Ой ти, Авраме, старіш чоловіче, подобав єсь собі жити в небі вічне. Чуб. Отця і матку налаяла, вона їх налаяла і не подобала. Макс. 2) Идти, приличествовать. Так подоба, як сліпому дзеркало. Ном.
Словник української мови Грінченка