подобати

подоба́ти

-аю, -аєш, недок.

1》 тільки 3 ос., безос. Відповідати певним прийнятим правилам, звичаям; годитися.

|| Слід, треба.

2》 на кого – що, діал. Бути схожим на кого-, що-небудь.

Значення в інших словниках

1. подобати — подоба́ти дієслово недоконаного виду годитися; бути схожим  Орфографічний словник української мови
2. подобати — Подоба́ти. Бути подібним, схожим на когось. Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд...  Українська літературна мова на Буковині
3. подобати — (на кого) скидатися, бути схожим; тлк. 3 ос. ПОДОБАЄ <�ПОДОБАЛО>, годиться <�годилось>, личить <�личило>, слід <�слід було>.  Словник синонімів Караванського
4. подобати — Подо́бати, -баю, -баєш на кого, на що, кому  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. подобати — ПОДОБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кому, з інфін. і без дод., тільки 3 ос., безос. Відповідати певним прийнятим правилам, звичаям; годитися. Клим не поліз у свій двір через перелаз, бо це вже не подобало голові (І.  Словник української мови у 20 томах
6. подобати — ПАСУВА́ТИ (відповідати кому-, чому-небудь за певними ознаками; відповідати певним традиціям), ГОДИ́ТИСЯ, ПІДХО́ДИТИ, ПРИСТАВА́ТИ, ВИПАДА́ТИ, ПРИПАДА́ТИ, ПОДОБА́ТИ, ЛИ́ЧИТИ, ЛИЦЮВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
7. подобати — ПОДОБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. тільки 3 ос., безос. Відповідати певним прийнятим правилам, звичаям; годитися. Клим не поліз у свій двір через перелаз, бо це вже не подобало голові (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. подобати — Подобати, -баю, -єш гл. 1) він подобав. Ему понравилось. Ой ти, Авраме, старіш чоловіче, подобав єсь собі жити в небі вічне. Чуб. Отця і матку налаяла, вона їх налаяла і не подобала. Макс. 2) Идти, приличествовать. Так подоба, як сліпому дзеркало. Ном.  Словник української мови Грінченка