подобати
Подобати, -баю, -єш
гл.
1) він подобав. Ему понравилось. Ой ти, Авраме, старіш чоловіче, подобав єсь собі жити в небі вічне. Чуб. Отця і матку налаяла, вона їх налаяла і не подобала. Макс.
2) Идти, приличествовать. Так подоба, як сліпому дзеркало. Ном.
3) Походить, быть похожимъ. На що таке подобає земля: чи на скриню, чи на коржа? Ком. І. 9.
Словник української мови Грінченка