позбирати —
позбира́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
позбирати —
-аю, -аєш, док., перех. 1》 Скласти, зібрати докупи все чи багато чого-небудь. 2》 Скликати, зігнати, звести докупи всіх чи багатьох. 3》 Зосередити, скупчити, сконцентрувати в одному місці всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
позбирати —
ПОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Скласти, зібрати докупи все або багато чого-небудь. Вона ще більше розсердилася, позбирала порозвішувані онучі і шпурнула ними за поріг (Н. Кобринська); Позбирав він біле пір'я в золотий рукав (М. Рильський). 2. кого.
Словник української мови у 20 томах
позбирати —
і зубі́в не позбира́ти, зі сл. уда́рити. Дуже сильно. — В Черешні (корови) вдача норовлива, хвицнути може ратицею так, що й зубів не позбираєш (Є. Гуцало). і кісто́к (свої́х) не позбира́ти.
Фразеологічний словник української мови
позбирати —
ПОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Скласти, зібрати докупи все або багато чого-небудь. Вона ще більше розсердилася, позбирала порозвішувані онучі і шпурнула ними за поріг (Кобр., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
позбирати —
Позбира́ти, -ра́ю, -єш гл. = позбірати.
Словник української мови Грінченка