позбирати
ПОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. що. Скласти, зібрати докупи все або багато чого-небудь.
Вона ще більше розсердилася, позбирала порозвішувані онучі і шпурнула ними за поріг (Н. Кобринська);
Позбирав він біле пір'я в золотий рукав (М. Рильський).
2. кого. Скликати, зігнати, звести докупи всіх або багатьох.
Шатнувся [Еней] миттю сам із хати, Своїх Троянців позбирати (І. Котляревський);
– Хведоре! Нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (О. Стороженко).
3. кого, що. Зосередити, скупчити, сконцентрувати в одному місці всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.
На чужії ручки позбирали онучки (Номис);
* Образно. Ніч проміння позбирала І змотала у клубок... (О. Олесь).
4. що. Поступово нагромадити багато чого-небудь.
– Порозпродам молочко, Позбираю гроші, Куплю плахту з оксамиту й чоботи хороші (Я. Щоголів).
5. що. Одержати все або багато чого-небудь, беручи від різних людей, із різних джерел.
Він помалу позбирав про нього відомості, дізнався, що у нього є .. значний, як на парубка, капітал (І. Франко);
Добре б було ті пісні, казки та приказки позбирати, позаписувати (Панас Мирний).
6. що. Відібрати з-поміж іншого все або багато чого-небудь, що потрібне.
Другого дня Мотря позбирала свої й Карпові сорочки й намочила в лузі (І. Нечуй-Левицький).
7. що. Зірвавши або піднявши з землі скрізь або в багатьох місцях, набрати чого-небудь у якійсь кількості.
Добре, що хоч ночі були теплі та не весь торішній курай позбирали селяни на топливо (О. Гончар);
// Зняти урожай скрізь або в багатьох місцях.
Люди саме тоді позбирали виноград (І. Нечуй-Левицький).
8. що. Підібрати все або багато чого-небудь, що розкидане, розсипане.
– Пане Василю! погляньте, що сталося з Вашим подарунком! – жалібно скрикнула Надя і нахилилась, щоб позбирати черепки (Леся Українка);
Здавалось мені, що русалки ось-ось Вродливі, як янголи, вийдуть рядами, І перли рясні позбирають для кос (О. Олесь);
// також без дод. Прибрати, прийняти все або багато чогось.
От як позбирали з стола, Наум і каже жінці і дочці: – Ідіть собі (Г. Квітка-Основ'яненко);
Молодиця заметушилась: позбирала посуду, внесла до хати решту мамалиги (М. Коцюбинський).
9. що. Збирати що-небудь якийсь час.
– Та вона ж збирається снопи носити, – зауважив сердито Федір. – Снопи цього року такі, що й у вас будуть чуби мокрі .. А колоски за в'язальницями нехай позбирає (О. Копиленко);
У вихідні дні тисячі городян виїжджають відпочивати в мальовничі ліси, позбирати грибів (з газ.).
◇ Збира́ти (зво́дити) / зібра́ти (звести́, позбира́ти і т. ін.) думки́ доку́пи <�Збира́тися / зібра́тися з думка́ми> див. збира́ти;
(1) І зубі́в не позбира́ти, зі сл. уда́рити. – дуже сильно.
– В Черешні [корови] вдача норовлива, хвицнути може ратицею так, що й зубів не позбираєш (Є. Гуцало);
(2) І кісто́к [свої́х] не позбира́ти:
а) уживається як погроза і виражає побажання жорстоко розправитися з ким-небудь, вчинити помсту.
– Зась, пани, до нашої землі! Зась, бо й кісток своїх не позбираєте! – підіймає [Гончар] кулака (М. Стельмах);
Й кісточо́к не позбира́ти.
[Орина:] А як зловлять .. [Петро:] Хай ловлять, нас таких уже сотня в лісі є. Так зустрінемо, що й кісточок не позбирають (В. Собко);
б) загинути.
– Хіба ж оця яма від бомби врятує?.. Як торохне, то й кісток не позбираємо. Справжня домовина! (Д. Ткач);
Кісто́к не позбира́ти.
Вже скоро фашисти не позбирають кісток! (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)